ПРИСВЯЧУЮ СІМ’Ї ПРОКОПЕНКІВ
І
Їм дощ осінній проспівав: “Амінь!”,
Рушник двокриллям на дорогу вивів…
І поцілунком впала золотінь
На зло хрипливо-відчайдушній зливі.
Для них звучав, як вперше, Мендельсон…
Рука в руці, серця в єдинім ритмі
Випереджають щастя: “Дивний сон”…
І сліз акорди падають на рими.
Ідилію не руш! Повік не руш!
Життя і так, як океан, солоне…
Застигла мить у поєднанні душ,
Розмита тим, що на щоках холоне…
ІІ
А молодість аж в скроні п’янко б’є,
Вирівнює стежки в одну дорогу.
“Кохання є! – кричить. – Погляньте, є!”,
Вінчає сонцем на долонях Бога.
Є біла сукня, вмочена в блакить,
Є безкінечні кола двох каблучок…
Вони готові світ в руках носить,
Аж поки смерть їх душі не розлучить.
Вуста в уста, і “Так” в буденність днів…
Вуста в уста і “Так” на віки вічні…
Два лебедя в життєву дійсність снів
Несуть на крилах незгасимі свічі.
2003.
Прочитано 7783 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 4,75
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Свидетельство : Свидетельство Павла Герасима из Молдавии - В. Навлинский Это происходило в бывшем СССР в недалёком прошлом, а именно во время правления М.С. Горбачёва и так называемой Перестройки, когда в Кремле провозгласили свободу религии. Но в Армии, по крайней мере, в отдельных частях, царил ужасный беспредел. Красный дракон, как бы предчувствуя близость своего конца, с особой свирепостью терзал верных исповедников Христовых.
На долю нашего дорогого брата Павла Герасима выпало суровое испытание. И только постоянная забота и чудесные вмешательства любящего Господа сохранилась жизнь этого бескомпромиссного воина Христова.
Это свидетельство сделано с магнитной записи, на которой запечатлён голос брата Павла, моей дочерью Ангелиной.
