Якось на моєму подвір'ї калина за ніч розцвіла.
Зоря Віфлеємська в сузір'ї над світом на небо зійшла.
У сяйві вечірньому гори, у росах весняних земля.
Всі ріки стікаються в море, а сльози кохання - в серця.
З тобою всю долю пройдемо. На двох в нас і добре, і зле.
У вічність любов понесемо, як час цього світу мине.
І доля до нас посміхнеться і віра засяє в серцях.
Недобре, погане минеться, на двох ми поділимо шлях.
У квітах Карпатські долини, у сяйві вечірня зоря.
Як біле суцвіття калини любов в наших душах зросла.
Любов до життя, до Ісуса, що наші серця зігріва.
До нього щоденно горнуся, Він Доля моя і твоя.
Амінь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Мне люди задают вопрос - Светлана З Вот что было мной услышано в 2008 году, когда я шла и любовалась природой.: «Человек, что ты сделал со МНОЙ, с собой, с МОИМ творением – Землей, и всем, что наполняет ее?!!! Ты сдался в плен сатане, и не ведаешь, что творишь. Я отдал СВОЕГО СЫНА ЕДИНОРОДНОГО, чтобы освободить тебя, потому, что тебе самому это невозможно. И если ты ЭТИМ пренебрегаешь, то нет тебе больше никакого оправдания!»\r\n
